В России важна не победа Путина в первом туре, а важно то что альтернативой Путинскому режиму видят коммуниста Зюганова. Это страшно. Украина слава Богу ушла от мысли про Президента Симоненка. Это ж как нужно было Кремлю поработать, что альтернативой авторитаризму стала не демократия, а тоталиторизм. Россию ждет революция. Не сегодня, не завтра, но она уже обречена. Если мы имеем шанс, и шанс серьезный, просто уже 20 лет им воспользоваться не можем, не умеем с помощью той же России, то Россия, свой шанс  практически потеряла. Порадовали Москва и Питер, там альтернативой ВВП, все же видят представителя экономической элиты Прохорова, а не идиологической Зюгана, наверное это и дает права России на слово «практически» в контексте потери шанса.

Аналізуючи ситуацію в країні, продиктовану внутрішніми (відсторонення А. Клюєва від керівництва центральним штабом ПР, можливе призначення на міністерську посаду В. Порошенка, і т.д.) і зовнішніми чинниками (реакція Заходу на вироки лідерам опозиції, проведення Євро 2012) та дані останніх соцопитувань, з урахуванням норм діючого на сьогодні Закону «Про вибори…», приходжу до висновку, що дуже ймовірним сценарієм результату виборів 2012 буде перемога опозиції.

Ну і саме моделювання (при такому «раскладі»)…

Кабмін: Прем’єр-міністром країни буде призначена компромісна особа, тобто така, яка влаштує опозицію, але проти якої не буде заперечувати сьогоднішня більшість. На мою думку приходе два таких прізвища, одно вже названо вище.Міністрів на «не ключових» міністерствах замінять на користь опозиції, на «ключові» призначать компромісні фігури, а міністри «най ключових» чи залишаться (з приставкою дуже професійні…), чи заміняться ставлениками так званої «Межигірської родини».

Вчора, 21 лютого 2012 року, журналістка ІА «Херсонці» О. Олексіна, була не допущена на засідання тендорного комітету з приводу закупівлі медобладнання.

На прес-конференції мера В. Сальдо, пані Олексіній, начальник управління зв’язків з громадськістю Херсонського міськвиконкому пані Сазонова, надала роз’яснення, які полягали у тому, що електроне ЗМІ не є  ЗМІ, і тому її і не допустили.

Херсонський політолог, журналіст, директор інформаційного агентства «Лада-Інформ» Артем Сопов, поділився своєю думкою щодо інценденту в міськвиконкомі з приводу акредитації ЗМІ.

Чи не всі українські політологи стверджують, що 5% бар’єр стане перепоною для потрапляння у наступний парламент таких політичних сил, як ВО «Свобода» та УДАР.

Якщо із УДАРОМ ситуація і справді не піддається аналізу, то із ВО «Свобода» справа інша.

Перше, необхідно нагадати, що результат ВО «Свободи» на останніх місцевих виборах по Україні склав 5,1%,навіть не будемо говорити, про «вкрадені» голоси.

Друге,частина Західної України, Галичина (Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська області) на момент проведення останніх виборів Президента України мала 24 округи. В цілому ж до терміну «Західна Україна» відносять від 5 до 10 областей, це обов’язково – Закарпатська, Івано-Франківська, Львівська, Тернопільська, Чернівецька; найчастіше – Волинська та Рівненська; іноді – Вінницька, Житомирська, Хмельницька. Так от на цій території розташовано 65 округів. Навіть без Закарпатської та Чернівецької області, які на місцевих виборах дали не поганий результат Регіонам, це 55 округів. Не факт, що на всі ці округи буде мати вплив ВО «Свобода», але знову ж таки аналізуючи останні Українські вибори, можна казати, що електоральна база «Свободи» вже не обмежується тільки Галичиною, це ще й Волинська, Рівненська та Хмельницька області з їх 17 округами, тобто досить впевнено можна говорити, що ВО, може потенційно розраховувати на перемогу у 41 окрузі.

Парламентська опозиція у вигляді представників «Фронту Змін» та «БЮТу» чи не в один голос кричить про перемогу на виборах 2012.

Влада також радіє прийнятому Закону і впевнена у своєму виграші.

Чому так? Хто ж виграв?

Опозиція впевнена, що своїми діями, змогла заблокувати законопроект Єфремова, який мав яскраво виражений механізм фальсифікацій.

Але здається, що її (опозицію) все ж таки обіграли.

Законопроект пропонований Єфремовим, просто не міг бути прийнятий в силу норм, які були в ньому закладенні. Його не сприйняла б демократична частина світу, а після осудження «лідера» опозиції Ю. Тимошенко, владі просто необхідно, показати світу, що права опозиції все ж таки дотримуються.

Мало у кого в стране остались сомнения, что будет принят тот проект Закона о выборах, который рассматривала Венецианская комиссия и который внесли депутаты от партии власти.

Не будем сейчас разбираться в конфликте, который происходил в верхах, по поводу системы выборов, если с поднятием барьера было все просто, то система вызывала споры и в стане самих инициаторов.

Но вроде бы все позади (и суд, и приговор…) А нет, все только начинается. Вернее, то, что нам преподносилось как конец дискуссии, было лишь концом начала.

Сегодня в интернете озвучивают различные варианты изменений в Закон Украины «О выборах депутатов Верховного совета Украины». Споры идут относительно двух моментов: системы выборов (пропорциональная или смешанная) и проходного барьера. Возможность участия партийных блоков и наличие института самовыдвижения не обсуждается, но мы все же оговорим и эти варианты.

Партия регионов (власть): при пропорциональной системе и любом повышении проходного барьера (с 3% до 7%), при возможном союзе с КПУ, по последним соцопросам идет вровень с оппозицией (БЮТ, ФЗ), т. е. получит 225–230 депутатов.

При смешанной системе, ПР вместе с союзником КПУ списочно может свободно рассчитывать на  110 штыков при 3% барьере и на 105 при любом другом увеличении, но уже самостоятельно. С «мажоритаркой» сложнее — ПР и иже с ними могут проконтролировать часть центра, юг и восток. И то из 135–150 округов, 10-15% не контролируемы, поскольку там сильны местные лидеры, и не факт что они станут «тушками» (примером может быть наш местный И. Семенчев, или А. Аваков в Харькове). Да и своих «мажоритарщиков» заставить голосовать, так как и «списочников» гораздо сложнее. Таким образом, максимальное количество депутатов на которое могут рассчитывать регионалы с союзниками, лишь около 250 штыков.

Фраза Леонида Даниловича, вынесенная в заголовок данной статьи, как нельзя лучше передает ее содержание, как в философском, так и в аналитическом плане.

Народ, придавленный непомерным грузом повышений и изменений, пожалуй, по всем направлениям, хочет скорейшего изменения ситуации, и как всегда верит и надеется, что они произойдут в лучшую сторону.

За прошедшие полгода, часто, были слышны фразы о возможных взрывах социальных настроений, назывались разные даты, места, последствия.

С высокой долей вероятности можно утверждать, что если оные и возможны, то не в 11 году.